черничий
ЧЕРНИ́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до черни́ця¹;
// Належний черниці, такий, як у черниці.
Народу в церкві було повно. Але майже половину всіх присутніх складали черниці, які тепер не носили своєї черничої одежі (І. Микитенко);
// перен. Власт. черниці; аскетично стриманий.
Молода, весела, співуча Орися за ці кілька днів зробилася мовчазною, похмурою і нещасною, у всіх її рухах появилося щось черниче (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)