четвертувати
ЧЕТВЕРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого.
Карати, страчувати четвертуванням.
Не легше було і товаришам Ґонти: і їх четвертували по городах і містечках, а їх голови, руки і ноги розвішували на перехрестях (О. Стороженко);
До Коломиї привезли тіло Довбущука для суду. Ватажка опришків судили мертвого. Потім четвертували і розкидали тіло по роздоріжжях на пострах іншим опришкам (Т. Масенко);
Уже десь тешуть дошки для помосту І ставлять колесо, щоб нас четвертувати (Л. Костенко);
* Образно. Іноді запитання шматували його, вивертали, розтинали, четвертували, і тоді він відповідав у знемозі короткими: так, було, так (О. Довженко);
Всі думали, одначе, і судили, четвертували поглядом її .. Злітались солов'ї до свіжої могили. І сивіли від співу солов'ї (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)