чимало
ЧИМА́ЛО, присл.
1. Немало, досить багато (перев. про кількість чого-небудь).
Набралася молодиця Глечиків чимало Та з хутора тихесенько Й почимчикувала (Я. Щоголів);
Мовчки вони пройшли ще чимало (Панас Мирний);
Довго служив Микола в забродській ватазі і заробив чимало грошей (І. Нечуй-Левицький);
Поки що в космічній науці про зародковий і личинковий розвиток організмів існує чимало нез'ясованого (із журн.).
2. У значній мірі, дуже.
Василь сам про себе лаяв одежу, що на його [нього] вже не приходилася та чимало і зносилася (Панас Мирний);
[Кай Летіцій:] Здається, він ображений чимало, що не діждавсь тебе (Леся Українка).
3. Багато часу, надто довго.
[Аецій Панса:] А тебе за се хвалить не можу, – ти повинен ще послужити Римові чимало (Леся Українка);
На узловій станції наш поїзд мав чимало стояти, і ми, вийшовши з вагона, розбились якось між людьми (С. Васильченко);
Ант прожив чимало на світі, мав братів – Тудора, Жадана, Тельця й Прися (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)