чинбарити

ЧИНБА́РИТИ, рю, риш, наказ. сп. а́р, недок.

Займатися чинбарством.

Літом бив [Денис] качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник);

Сир з молока відтискувати вміє. Шкіри звірячі чинбарить. Руно пряде (Н. Королева).

Значення в інших словниках

1. чинбарити — див. бити  Словник синонімів Вусика
2. чинбарити — чинба́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. чинбарити — -рю, -риш, недок. Займатися чинбарством.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чинбарити — Чинба́рити, -ба́рю, -ба́риш, -ба́рять; чинба́р, -ба́рте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чинбарити — ЧИНБА́РИТИ, рю, риш, недок. Займатися чинбарством. Літом бив [Денис] качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Тют., Вир, 1964, 240).  Словник української мови в 11 томах
6. чинбарити — Чинбарити, -рю, -риш гл. Быть кожевникомъ.  Словник української мови Грінченка