чинолюбний

ЧИНОЛЮ́БНИЙ, а, е.

Який любить чини, прагне будь-що їх мати, намагається вислужитися до високого рангу і т. ін.

Чинолюбна людина.

Значення в інших словниках

1. чинолюбний — чинолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. чинолюбний — -а, -е. Який любить чини, прагне будь-що їх мати, намагається вислужитися до високого рангу і т. ін. Чинолюбна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чинолюбний — ЧИНОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить чини, прагне будь-що їх мати, намагається вислужитися до високого рангу і т. ін. Чинолюбна людина.  Словник української мови в 11 томах