чинолюбний

чинолю́бний

-а, -е.

Який любить чини, прагне будь-що їх мати, намагається вислужитися до високого рангу і т. ін. Чинолюбна людина.

Значення в інших словниках

1. чинолюбний — ЧИНОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить чини, прагне будь-що їх мати, намагається вислужитися до високого рангу і т. ін. Чинолюбна людина.  Словник української мови у 20 томах
2. чинолюбний — чинолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. чинолюбний — ЧИНОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить чини, прагне будь-що їх мати, намагається вислужитися до високого рангу і т. ін. Чинолюбна людина.  Словник української мови в 11 томах