чиньба
ЧИНЬБА́, и́, ж., розм.
1. Вичинка, чинення шкіри.
Шкурка за чиньбу не стане (Номис);
Цей ремінь не хлібної чиньби, а пермецької (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Прочухан.
Дав йому доброї чиньби (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)ЧИНЬБА́, и́, ж., розм.
1. Вичинка, чинення шкіри.
Шкурка за чиньбу не стане (Номис);
Цей ремінь не хлібної чиньби, а пермецької (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Прочухан.
Дав йому доброї чиньби (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)