чирятко

ЧИРЯ́ТКО, а, род. мн. ток, с.

Зменш.-пестл. до чиря́.

[Миколаш:] Ех, проґавив. Сім крижнів і чирятко – під самим носом! (Яків Баш);

Схоплене за тулуб чирятко силкувалось дряпатись своїми маленькими полотенчатими ніжками, дзьобало тупим холоднуватим дзьобиком мого вказівного пальця, не завдаючи ані найменшого болю (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. чирятко — чиря́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. чирятко — -а, с. Зменш.-пестл. до чиря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чирятко — ЧИРЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до чиря́. [Миколаш:] Ех, прогавив. Сім крижнів і чирятко — під самим носом! (Баш, П’єси, 1958, 165).  Словник української мови в 11 томах