чистотіл
ЧИСТОТІ́Л, у, ч.
Багаторічна трав'яниста рослина родини макових із жовтими квітками і молочним соком, яка використовується в медицині.
На чистенькому спориші сидить ветха баба, розіклавши перед собою на купки зілля. Тут і валер'яновий корінь, і материнка, і деревій, і калган, чистотіл, безсмертники (Ю. Яновський);
При шкіряних недугах рекомендували краплі у відварі трави чистотілу (з наук. літ.);
Сік чистотілу – сильний алкалоїд, тому не можна допускати попадання його в рот, ніс, очі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)