членкор

ЧЛЕНКО́Р, а, ч., розм.

Те саме, що член-кореспонде́нт.

Міняти місце мешкання [Марченко] не збирався, хоч, мабуть, коли б попросив, йому, доктору, членкору, виділили б квартиру в академмістечку (Ю. Мушкетик);

Пригадую й слова новоспеченого членкора: “Тут (йшлося про Інститут кібернетики) більшого не осягнути!” (із журн.).

Значення в інших словниках

1. членкор — членко́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. членкор — -а, ч., розм. Те саме, що член-кореспондент.  Великий тлумачний словник сучасної мови