чля
ЧЛЯ, пред., діал.
Личить, годиться.
[Юрко] А хіба чля любити Любку? [Хивря:] Та що ж, Матвійовичу, казать правду: що не чля, то й не гоже (С. Писаревський);
Що кому чля (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)ЧЛЯ, пред., діал.
Личить, годиться.
[Юрко] А хіба чля любити Любку? [Хивря:] Та що ж, Матвійовичу, казать правду: що не чля, то й не гоже (С. Писаревський);
Що кому чля (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)