чоботарський
ЧОБОТА́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до чобота́р; шевський.
Поставили третього [керівника клубу], уже з наших, Клима Закаблука .. Він – чоботар. Цей, правда, не спав, не пив і не танцював. Організував чоботарський гурток при клубі (Є. Кравченко);
// Признач. для чоботаря.
– Дай мені місця, – стиха мовив майстер. Потім сів на чоботарський стілець, на яких працюють у цеху затяжчики, і схилився над виробом (з газ.);
Чоботарська колодка.
Словник української мови (СУМ-20)