човптися
ЧОВПТИ́СЯ, пу́ся, пе́шся, недок., розм.
Тривалий час займатися якоюсь клопітливою справою; возитися, порпатися, поратися.
А старий усе човпеться по надвір'ю (Сл. Б. Грінченка);
Засмучені, перелякані, заклопотані човпуться вербівчани то на городі, то в полі, – аби кусок хліба мати (А. Іщук);
Пахло сівбою, він човпся у кузні, у коморах, придивлявся до машин і до зерна. На його очах гострилися лемеші і підтягувалися гайки на сівалках. (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)