човптися
ЧОВПТИ́СЯ, пу́ся, пе́шся, недок., розм. Тривалий час займатися якоюсь клопітливою справою; возитися.
А старий усе човпеться по надвір’ю (Сл. Гр.);
Засмучені, перелякані, заклопотані човпуться вербівчани то на городі, то в полі,— аби кусок хліба мати (Іщук, Вербівчани, 1961, 325).
Словник української мови (СУМ-11)