чолопок

ЧОЛОПО́К, пка́, ч., діал.

Вершина, верх гори.

Неподалік цукроварні стара вибита шосейка повела їх понад ставом праворуч, і тут за кленами, ген-ген на чолопку горбка, заголубіла тихим дивом фарбована дерев'яна церковця з маківкою дзвіниці... (з наук. літ.);

// Верх, вершина чого-небудь.

Жадібно роззираючись, клав [автор] у комору пам'яті все, що траплялось, йому на очі: і погрібник із високим чолопком, на якому розсядисто стримів куль соломи... (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. чолопок — ЩОЛОПОК, (гори) верх, вершечок, шпиль, (голови) маківка; чолопочок.  Словник синонімів Караванського
2. чолопок — див. вершина  Словник синонімів Вусика
3. чолопок — чолопо́к іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
4. чолопок — -пка, ч., діал. Те саме, що щолопок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чолопок — ЧОЛОПО́К, пка́, ч., діал. Те саме, що щолопо́к.  Словник української мови в 11 томах