чорнобривка
ЧОРНОБРИ́ВКА, и, ж.
Та, що має чорні брови.
Ой піду я попід сад, чи не впаде сливка, Чи не вийде дівчинонька, моя чорнобривка (з народної пісні);
Купив же я черевички своїй чорнобривці (Сл. Б. Грінченка);
Було що справді, а що снилось, Які моря перепливав! .. І темний гайок зелененький, І чорнобривка молоденька, І місяць з зорями сіяв, I соловейко на калині То затихав, то щебетав (Т. Шевченко);
Замріявся юнак біля стенда, очей з чорнобривки не зводить, яка посміхається до нього з портрета, мов жива (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)