чорнобривка
ЧОРНОБРИ́ВКА, и, ж. Та, що має чорні брови.
Купив же я черевички своїй чорнобривці (Сл. Гр.);
Ой піду я попід сад, чи не впаде сливка, Чи не вийде дівчинонька, моя чорнобривка (Коломийки, 1969, 143);
Було що справді, а що снилось, Які моря перепливав!.. І темний гайок зелененький, І чорнобривка молоденька, І місяць з зорями сіяв, I соловейко на калині То затихав, то щебетав (Шевч., II, 1963, 44);
Замріявся юнак біля стенда, очей з чорнобривки не зводить, яка посміхається до нього з портрета, мов жива (Цюпа, Три явори, 1958, 114).
Словник української мови (СУМ-11)