чорноклен
ЧОРНО́КЛЕ́Н, а, ч.
Невисоке дерево або високий кущ родини кленових із гладенькою темно-сірою корою, іноді майже чорною корою.
Крізь цеглу й брук пульсує кров зелена Земних ростин, і листя чорноклена Кривавиться у світлі ліхтарів (М. Зеров);
Од похилих горбів лісових до масної ріллі, До прозорих озер, де горять золоті чорноклени, Я проходив в досвітній співучій і теплій імлі, Наді мною у небі підводилось сонце черлене (Л. Первомайський);
* У порівн. Ось тепер: постукав молотком об маслак і задихався. Обмивши руки, до вікна підходить; здається, душа вражена вся, мов обдертий чорноклен, і перенесена в круг без сталих байдужих речей, замість яких тепер інші, хоч подібні (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)