чорнокорий
ЧОРНОКО́РИЙ, а, е.
Який має чорну кору, оболонку.
Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки, неясним весняним туманом губляться в глибині дібров (М. Стельмах);
І гроза під вітрами, і дуб чорнокорий на ниві, Все забуте з дитинства – цвітком виграє (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)