чорнокорий
ЧОРНОКО́РИЙ, а, е. Який має чорну кору, оболонку.
Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки, неясним весняним туманом губляться в глибині дібров (Стельмах, І, 1962, 34);
І гроза під вітрами, і дуб чорнокорий на ниві, Все забуте з дитинства — цвітком виграє (Мал., Листи.., 1961, 36).
Словник української мови (СУМ-11)