1. Словник української мови в 11 томах

чорнокорий

ЧОРНОКО́РИЙ, а, е. Який має чорну кору, оболонку.

Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки, неясним весняним туманом губляться в глибині дібров (Стельмах, І, 1962, 34);

І гроза під вітрами, і дуб чорнокорий на ниві, Все забуте з дитинства — цвітком виграє (Мал., Листи.., 1961, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорнокорий — див. чорний Словник синонімів Вусика
  2. чорнокорий — ЧОРНОКО́РИЙ, а, е. Який має чорну кору, оболонку. Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки, неясним весняним туманом губляться в глибині дібров (М. Словник української мови у 20 томах
  3. чорнокорий — чорноко́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. чорнокорий — -а, -е. Який має чорну кору, оболонку. Великий тлумачний словник сучасної мови