чорнокорий
ЧОРНОКО́РИЙ, а, е.
Який має чорну кору, оболонку.
Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки, неясним весняним туманом губляться в глибині дібров (М. Стельмах);
І гроза під вітрами, і дуб чорнокорий на ниві, Все забуте з дитинства – цвітком виграє (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чорнокорий — див. чорний Словник синонімів Вусика
- чорнокорий — чорноко́рий прикметник Орфографічний словник української мови
- чорнокорий — -а, -е. Який має чорну кору, оболонку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чорнокорий — ЧОРНОКО́РИЙ, а, е. Який має чорну кору, оболонку. Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки, неясним весняним туманом губляться в глибині дібров (Стельмах, І, 1962, 34); І гроза під вітрами... Словник української мови в 11 томах