чорнолісся
ЧОРНОЛІ́ССЯ, я, с.
Листяний ліс.
Вітер шарпає верхів'я чорнолісся, п'янко духмянить доспілою суницею (М. Стельмах);
Закричали сови в чорноліссі, йшов синій вечір і вів за собою сліпу матір свою – ніч (В. Гжицький);
Вони швидко вихопилися нагору і з глухим, грізним квоктанням – кху-кху! – ринули до Золотих воріт. Майже одночасно від Кудрявця, розлогого яру, порослого густим чорноліссям, долинули такі ж самі вигуки. Київ був оточений з півдня і з півночі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)