чорночубий
ЧОРНОЧУ́БИЙ, а, е.
Який має чорний чуб; з чорним чубом.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги .. Будуть тебе кликать у сади зелені Хлопців чорночубих диво-наречені (В. Симоненко);
Партизани поспішали .. Піппо Бенедетті висипав на шофера цілі черги круглих і красивих італійських слів, а той тільки крутив своєю чорночубою головою і так само повільно і вперто долав один завиток шосе за другим (П. Загребельний);
// у знач. ім. чорночу́бий, бого, ч., розм. Хлопець, чоловік, який має такий чуб.
Ще до того, як розреготався шофер, Віра Андріївна зрозуміла – з них грошей не візьмуть, чорночубий просто вирішив відплатити Бучці за театр (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)