чортма
ЧОРТМА́ і рідко ЧОРТМА́Є, пред., розм.
Нема, немає.
Ні з чим зостався мій Хома. – Води нема й курей чортма (Л. Глібов);
Їй дозволили створити хор, а хору чортма (М. Ю. Тарновський);
Тремтять хлопчаки – і Чупара між ними – Чобіт йому треба, і шапки чортма (Л. Первомайський);
Поневолі пан у жупані, бо кожуха чортмає (Номис);
Вибрикайсь на волі, коли дуже розжирів на товариському хлібі! І чи раз же то траплялось, що сердешний сіромаха попогасає по городах, ухопить, як там кажуть, шилом патоки та, побачивши на власні очі, що чортмає в світі нічого путнього, покине жінку й дітей, вернеться в курінь: “Ей, братчики!” (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)