чотириголовий
ЧОТИРИГОЛО́ВИЙ, а, е.
1. Який має чотири голови (див. голова́ 1).
Лугарі сиділи круг багаття.. Згадувано було й Білого Бога Дажбога, що зветься Сонцем; і вітця його Соварога, який правує небом і землею і був уже тоді, коли в світі ще нічого не було; й саму Землю-матір, що її дехто прозиває Ладою, бо дає лад і людям, і тварині, й усякому зелові; й Перуна, котрий мече блискавки, й Перунових духів; і весняного Дажбога Ярила; й чотириголового Дажбога Світовида (І. Білик).
2. архт. З чотирма банями.
Чотириголова церква.
3. мед. Який має чотири головки.
Запропоновано тест для визначення функціонального стану медіальної головки чотириголового м'яза стегна (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)