чрево

ЧРЕ́ВО, а, с., книжн., рідко.

Те саме, що че́рево 1.

Во злобі Сини твої тебе уб'ють Оперені, а злозачаті Во чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата! (Т. Шевченко);

Ти мною завладав, І з чрева матері на світ мене позвав (П. Гулак-Артемовський);

Яко вуж повзучий, через яри та городи, по грязюці на чреві к дому своєму підкрадаюся (Яків Баш);

* Образно. Мамо, природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті! Ти благословенна, і благословенним є кожний плод чрева твого, – але страшно з тобою (Г. Хоткевич);

Ну ж і майстри письменники, нівроку! без них чималу мав би я мороку Пізнати Лувр чи розшукать Нотр-Дам, Парижа чрево показати вам (М. Рильський).