чубрик

ЧУ́БРИК, а, ч.

1. діал. Кінчик жіночої коси, у який заплітають стрічки.

Чубрик із яскравою стрічкою.

2. розм. Те саме, що чубо́к.

Хлоп'ячий чубрик.

Значення в інших словниках

1. чубрик — Чубрик, -ка м. 1) Кончикъ женской косы, въ который вплетаютъ ленты и косоплетки. 2) = чубок. Вх. Зн. 81.  Словник української мови Грінченка