чужоплеменець

ЧУЖОПЛЕМЕ́НЕЦЬ, нця, ч.

Представник чужого племені.

Князі гризлися між собою, як собаки, а потім гинули, як мухи, або від взаємних усобиць, або ж – що частіш – від чужоплеменців (П. Загребельний).