чуло

ЧУ́ЛО.

Присл. до чу́лий.

Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кругом (В. Сосюра);

Короткозорість привчила .. її чуло прислухатися до інтонації співбесідника (Ю. Шовкопляс);

Глянь, у хлопця в кашкеті крислатім чуло пальці лягли на баян (В. Сосюра);

Всі кинулись чуло вітать, обнімать Товариша-друга востаннє (М. Старицький);

Злізла [Мотря] з печі, впала навколішки перед образом та тихо й чуло молилася (Панас Мирний);

Веселим холодком війнуло, П'янким, як спирт, дзвінким, як мідь, І серце радісно і чуло Від пахощів грози бринить (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. чуло — чу́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. чуло — Присл. до чулий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чуло — ЧУ́ЛО. Присл. до чу́лий. Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кругом (Сос., Солов. далі, 1957, 17); Короткозорість привчила.. її чуло прислухатися до інтонації співбесідника (Шовк.  Словник української мови в 11 томах
4. чуло — Чуло нар. Чувствительно, нѣжно. Сестро моя милая, — чуло промовив він. Стор. МПр. 22.  Словник української мови Грінченка