чурка
ЧУ́РКА, и, ж., розм.
Те саме, що чурба́к.
Зовуть йогоМикита, книги знає. В художестві іскусен, а проте хоч зараз мніх, мабуть служив і в раті, Бо часом як почне дрова рубати, Страшні дуби, мов чурки, розсіка (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)