чуркало
ЧУ́РКАЛО, а, с., діал.
Джерело (у 1 знач.).
Оглянувся [Марусяк] за чуркалом, прислухався – чи не журчить де, але не було чути. Шукати не хотілося; зрештою пригадав, що й нема тут чуркала поблизу (Г. Хоткевич);
Як пам'ятаю, гуцули пили тільки – і це не всякий – влітку жентицю на полонині та воду з чуркала (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)