чуркало
ЧУ́РКАЛО, а, с., діал. Джерело (у 1 знач.).
Оглянувся [Марусяк] за чуркалом, прислухався — чи не журчить де, але не було чути. Шукати не хотілося; зрештою пригадав, що й нема тут чуркала поблизу (Хотк., II, 1966, 108);
Як пам’ятаю, гуцули пили тільки — і це не всякий — влітку жентицю на полонині та воду з чуркала (Козл., Сонце.., 1957, 13).
Словник української мови (СУМ-11)