чурка
ЧУ́РКА, и, ж., розм.
Те саме, що чурба́к.
Зовуть йогоМикита, книги знає. В художестві іскусен, а проте хоч зараз мніх, мабуть служив і в раті, Бо часом як почне дрова рубати, Страшні дуби, мов чурки, розсіка (І. Кочерга).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чурка — И, ч., знев. Азіат. Я не знаю, якої він національності, але однозначно чурка. Словник сучасного українського сленгу
- чурка — (-и) ч. і ж.; жрм; зневажл. 1. Недалека, розумово відстала людина. БСРЖ, 768; СЖЗ, 113; ЯБМ, 2, 541. 2. Те саме, що чурбан. БСРЖ, 768; СЖЗ, 113; ЯБМ, 2, 541. Словник жарґонної лексики української мови