чухання
ЧУ́ХАННЯ, я, с.
Дія за знач. чу́хати і чу́хатися.
Неначе Броня чогось дожидала, чи радше наслухала, як хтось їй чухає по спині. А те чухання та ніби справляє їй невеличку приємність і невеличкий біль (Л. Мартович);
Коросту ніби хтось ще дужче роздратував. Тіло так свербіло, що ніяк не можна було втриматися, щоб не почухатися. А від чухання струпи щеміли ще болячіше (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)