чухатися
ЧУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Чухати, потирати своє тіло.
Загордилася свиня, що об панський тин чухалась (прислів'я);
Короста з них [коней] аж сипалася скрізь, і вже вони чухались об що тільки можна (О. Довженко);
В казармі миготів тьмяний каганець. Солдати вкладалися спати, кашляли, чухалися, хрестилися і важко зітхали (З. Тулуб);
Хлопці сидять на сіні одіті, чухаються, позіхають (С. Васильченко);
// Чухати потилицю, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чому-небудь.
Рука мимовіль потяглася, щоб почухати потилицю. – Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? .. Хочуть і вам хвоста утнути, га? (О. Гончар);
// розм. Рухаючись, ковзатися по чому-небудь.
2. перен., фам. Зволікати з чим-небудь, гаяти марно час.
Раз у раз вона [матушка] входить до дівчаток, сідає на стільчик і .. примовляє: – Не осоромте мене, негідниці! Не ловіть ґав! Ти чого чухаєшся, фараонко! (О. Донченко);
[Дудар:] Гороше, бери, друже мій, понятих і зараз же до нього. Понятих бери, не чухайся (І. Микитенко).
3. Пас. до чу́хати.
◇ (1) Чу́хатися в поти́лицю (д) див. чу́хати.
Словник української мови (СУМ-20)