чучело

ЧУ́ЧЕЛО, а, с.

1. Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд; опудало.

Феноген несе чучело. Куртц його придержує і показує на шию чучела (І. Карпенко-Карий);

Коли ж хлопець зупинився спитати когось, як потрапити на потрібну йому вулицю, його супутник з підвищеною цікавістю розглядав чучело вовка, виставлене у вітрині мисливської крамниці (М. Ю. Тарновський);

Дядько Мирон зірвав газету, і перед зачудованими дітьми постало чучело чудесного довгоносого птаха (О. Донченко);

Та ніколи в світі! Щоб ото відмовитися мати в себе в кабінеті таке прекрасне чучело (Остап Вишня);

Марія з цікавістю розглядала: скрізь висіла мисливська зброя, стояли чучела різних звірят та птахів (О. Іваненко);

// Подоба людини, людська постать, вигот. з глини, воску або іншого матеріалу чи з набитого чим-небудь одягу людини.

Найденик зліпив з воску постать чоловіка, одяг її у плаття й поніс під вікно царської палати, де сплять цар і цариця. Тоді почав чучело тулити до шибок (В. Королевич).

2. перен., рідко, лайл., зневажл. Те саме, що опу́дало 2.

Чучело в політиці.

Значення в інших словниках

1. чучело — моск. опудало доробло, доробало, одоробло, одоробало, опуд, опуда, опудало, заполоха, мацапура, потороча, чуперадло  Словник чужослів Павло Штепа
2. чучело — чу́чело 1 іменник середнього роду набита тирсою, соломою шкура тварини, птаха чу́чело 2 іменник чоловічого роду, істота про людину лайл., зневажл., рідко  Орфографічний словник української мови
3. чучело — -а, с. 1》 Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд; опудало. || Подоба людини, людська постать, вигот. з глини, воску або іншого матеріалу чи з набитого чим-небудь одягу людини. 2》 перен., рідко, лайл., зневажл. Те саме, що опудало 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чучело — ОПУ́ДАЛО чого (набита тирсою, соломою тощо шкура тварини, птаха), ЧУ́ЧЕЛО. Опудало цього незвичайного звіра (білого вовка) експонується в зоологічному музеї в Москві (з газети); Не чучела, а справжні живі пташки сиділи на високих, живих пальмах (О. Іваненко).  Словник синонімів української мови
5. чучело — ЧУ́ЧЕЛО, а, с. 1. Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд; опудало. Коли ж хлопець зупинився спитати когось, як потрапити на потрібну йому вулицю...  Словник української мови в 11 томах