чушка
ЧУ́ШКА, и, ж.
1. розм., рідко. Те саме, що свиня́ 1, 2.
Татари споживали конину й баранину. Як правовірні магометани, вони ніколи не вживали свинини, а тому ненавиділи чушок (П. Панч);
* У порівн. – Три дні будуть п'яні й лежатимуть, як чушки (З. Тулуб).
2. мет. Металевий злиток, видовжений брусок, виготовлений способом виливання; свинка.
Автоматичний укладальник виконує кілька операцій: перевертає гарячі алюмінієві чушки, транспортує їх на стелажі (з газ.);
Він завжди оглядав першу чушку з плавки нової печі (М. Рудь);
У Німеччині чавун охрестили “сирим залізом”, в Англії – “свинячим залізом” (звідси поширилась і сучасна назва виливок: “чушка”, “свинка”) (із журн.).
3. етн., діал. Старовинний жіночий головний убір у формі шапочки, різновид очіпка, чепець.
І мати моя носила очіпок на голові і я зав'язуватимусь в чушку вже й до смерті (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)