чільний
ЧІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який вважається центральним, найвиднішим; головний.
Бенкет ще ледве почався і йде якось мляво, видко, що гості мало знайомі межи собою і почуваються ніяково під увагою почесного триклінія чільної частини світлиці (Леся Українка);
На чільному місці, де була колись церква, будується Будинок культури (Іван Ле);
В кабінеті – суворий порядок, симетрія. На чільному місці – батьків портрет (Я. Мамонтов);
Юлія Андріївна сиділа боком до чільного стола, за яким, наче в президії зборів, засідали медичні світила (Л. Дмитерко).
2. зі сл. місце, перен. Важливий за своїм значенням; передовий.
В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори. Серед них чільне місце посідають мистецтво і література (з наук. літ.);
Високою майстерністю відзначається робота Л. Химченка “Рубач металу” .. У творчості робітника чільне місце посідає також портретна різьба (із журн.);
Емоційна лексика, слова з експресивними засобами словотвору займають у фольклорі чільне місце (з наук. літ.).
3. перен. Який виділяється серед інших; видатний.
Щодо бойківського діалекту, то він також ще від 1848 р. досить виразно проблискує у творах тодішніх чільних галицьких письменників (І. Франко);
[Хуса:] Найчільніший провінціал зрівнятися не може з тим, хто зоветься “римський громадянин” (Леся Українка);
Приїхали також [до Одеси] і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об'єднань, земських союзів та союзів міст (Ю. Смолич).
4. буд. Який становить передню частину будівлі.
Вздовж чільної і причілкової стін стояли лави, а на покуті – стіл (з наук. літ.);
Традиційна українська хата мала троє вікон: напроти столу одне у чільній, а друге у причілковій стінах.., ще одне навпроти печі менших розмірів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)