чіпець
ЧІПЕ́ЦЬ, пця́, ч.
1. Те саме, що чепе́ць.
Ой пила, пила, Чіпця загубила (з народної пісні);
Русую кісоньку під чіпець (Сл. Б. Грінченка);
Сидить дівка в темниці, шиє чіпець без ниці [ниті] (Номис).
2. діал. Сорочка, в якій інколи народжується дитина.
В чіпці уродився, а на посторонку згине (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)