чітко
ЧІ́ТКО.
Присл. до чітки́й.
Всю ніч хлопці писали листівки, чітко, як у стінгазеті, виводячи літери, щоб було не гірше, ніж надруковане (О. Гончар);
Добре видно прожектори автомашин, кінські копита, чітко відбилися ковані колеса возів (В. Кучер);
Сонце заходило червоно, на вітер; на тлі вечірньої заграви чітко вимальовувався хутір Вишневий (Григорій Тютюнник);
Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Л. Дмитерко);
Чітко Донелайтіс дав якесь розпорядження, і на ріллі загупали кроки червоноармійців (М. Стельмах);
Порівнявшися з Сергієм, юнак чітко, по-військовому козирнув (В. Козаченко);
Військовий подивився гостро. Він завжди дивиться гостро і чітко (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)