шабатурка
ШАБАТУ́РКА, и, ж., діал.
1. Зменш. до шабату́ра.
[Іван:] Ось ще й галстук .. І сорочка (Дістає з маленького пакунка). Шовкова, і черевики нові. (Виймає з шабатурки) (І. Микитенко);
Сів [парубок] край столу, добридень оддав. Шабатурку одкрив да й малює (Ю. Яновський).
2. Палітурка.
◇ (1) На шабату́рку, зі сл. схуднути, зсохнутися і т. ін. – дуже, надзвичайно.
Маланка чорна, зсохлась уся на шабатурку (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)