шабатурка
ШАБАТУ́РКА, и, ж., діал.
1. Зменш. до шабату́ра.
[Іван:] Ось ще й галстук.. І сорочка. (Дістає з маленького пакунка). Шовкова, і черевики нові. (Виймає з шабатурки) (Мик., І, 1957, 437);
Сів [парубок] край столу, добридень оддав. Шабатурку одкрив да й малює (Ю. Янов., І, 1954, 19).
◊ Зсо́хнутися (зсо́хтися, висохти і т. ін.) на шабату́рку — дуже схуднути.
Маланка чорна, зсохлась уся на шабатурку (Коцюб., II, 1955, 32).
2. Палітурка.
Словник української мови (СУМ-11)