шабатура
ШАБАТУ́РА, и, ж., діал. Скринька, коробка.
Він кинув у шабатуру книжку, почепив набакир кепку і виклично [з викликом] подивився па Сагайдака (Добр., Тече річка.., 1961, 162);
Це велика кругла шабатура, і в ній — торт (Мик., II, 1957, 58).
Словник української мови (СУМ-11)