шаблюка

ШАБЛЮ́КА, и, ж.

Збільш. до ша́бля 1.

Шаблюку мав [Палій] у сажень довжиною, і важила вона пуд (з казки);

Чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса (П. Куліш);

* Образно. Вогонь викрешує хмарина-криця, І срібна крапля в відблисках іскриться На вигнутій шаблюці рогози (П. Дорошко);

* У порівн. З-під важких плит червоного граніту сходів вириваються дві вигнуті чеченською шаблюкою доріжки (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. шаблюка — шаблю́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. шаблюка — -и, ж. Збільш. до шабля 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шаблюка — Шаблю́ка, -ки, -ці; -лю́ки, -лю́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. шаблюка — ШАБЛЮ́КА, и, ж. Збільш. до ша́бля 1. Шаблюку мав [Палій] у сажень довжиною, і важила вона пуд (Укр.. казки, легенди.., 1957, 246); Чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса (П. Куліш, Вибр., 1969, 168); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. шаблюка — Шаблюка, -ки ж. ув. отъ шабля. Мет. 238. Коли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном.  Словник української мови Грінченка