шавкати
ША́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що ша́мкати¹.
Батюшка ще довго говорив на цю тему, шавкаючи беззубим ротом (Б. Грінченко);
Далеко внизу шавкає об пісок, налітаючи, море, свистить і шумить на березі та в повітрі (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)