шам
ШАМ, ШАМ-ША́М, виг.
Звуконаслідування, що означає глухий звук від човгання, тертя, шепелявого мовлення і т. ін.
Вже благенька була [пані], ледве ноги волочила, а заговорить – тільки шам-шам, одразу й не розбереш (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)