шам

ШАМ, ШАМ-ША́М, виг. Звуконаслідування, що означає глухий звук від човгання, тертя, шепелявого мовлення і т. ін.

Вже благенька була [пані], ледве ноги волочила, а заговорить — тільки шам-шам, одразу й не розбереш (Вовчок, І, 1955, 102).

Значення в інших словниках

1. шам — ШАМ, ШАМ-ША́М, виг. Звуконаслідування, що означає глухий звук від човгання, тертя, шепелявого мовлення і т. ін. Вже благенька була [пані], ледве ноги волочила, а заговорить – тільки шам-шам, одразу й не розбереш (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
2. шам — шам вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. шам — Шам меж., выражающее быстрыя и легкія движенія съ сопровождающимъ ихъ шумомъ, напр. шаги, движенія серпа у жницы и пр.  Словник української мови Грінченка