шаміль

ШАМІ́ЛЬ, ШАМІ́ЛЬ-ШАМІ́ЛЬ, виг., діал.

Уживається як присудок для передачі обережного виходу, втечі кого-небудь звідкись.

– Забачив [кум] мене – та зразу шаміль-шаміль поза людьми, а очима блиснув на мене, як той злодій (С. Васильченко);

Встала Одарка й вийшла .. А за нею всі дівчата з хати – шаміль-шаміль-шаміль... (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. Шаміль — Шамі́ль іменник чоловічого роду, істота ім'я  Орфографічний словник української мови
2. шаміль — шаміль-шаміль, виг., діал. Уживається як присудок для передачі обережного виходу, втечі кого-небудь звідкись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шаміль — ШАМІ́ЛЬ, ШАМІ́ЛЬ-ШАМІ́ЛЬ, виг., діал. Уживається як присудок для передачі обережного виходу, втечі кого-небудь звідкись.- Забачив [кум] мене — та зразу шаміль-шаміль поза людьми, а очима блиснув на мене, як той злодій (Вас.  Словник української мови в 11 томах