шаміль
ШАМІ́ЛЬ, ШАМІ́ЛЬ-ШАМІ́ЛЬ, виг., діал. Уживається як присудок для передачі обережного виходу, втечі кого-небудь звідкись.-
Забачив [кум] мене — та зразу шаміль-шаміль поза людьми, а очима блиснув на мене, як той злодій (Вас., І, 1959, 304);
Встала Одарка й вийшла.. А за нею всі дівчата з хати — шаміль-шаміль-шаміль… (Вишня, І, 1956, 241).
Словник української мови (СУМ-11)